Школа кулінарії

Основи кулінарії в школі

05.09.2015

Реферат на тему Основи кулінарії в школі

Державна освітня установа вищої професійної освіти

«Бірськ державна соціально-педагогічна академія»

ФАКУЛЬТЕТ ТЕХНОЛОГІЇ І ПІДПРИЄМНИЦТВА

Випускна кваліфікаційна робота

Основи кулінарії в школі.

БИРСК 2009

ЗМІСТ

с

Введення………………………………………………………………………..

педагогічна проблема…………………………………………….

1.2. Місце і зміст освітньої галузі технології в

сучасній школі………………………………………………

1.3. Розвиток творчих здібностей школярів

(види форми інші технології)…………………………………

Глава II . Вивчення кулінарії в освітній галузі……………….

2.1. Обробка харчових продуктів……………………………………

2. 2. Вивчення кулінарії на уроках технології та розвиток

творчих здібностей учнів на цих уроках…………….

2. 2. 1. В яких класах, вивчається кулінарія і в якому

масштабі……………………………………….

2. 2. 2. Товарознавство продуктів, що використовуються в кондитерському

справі…………………………………………………………….

2. 2. 3. Що таке торти та їх характеристика………………………

2. 3. Форми розвитку творчих здібностей учнів під

позаурочної діяльності з розділу «Кулінарія»…………….

2. 3. 1. Гурткова робота з розділу «Кулінарія»………………

2. 3. 2.Елективні курси по розділу «Кулінарія»……………….

Висновок…………………………………………………………………….

Список літератури……………………………………………………………

Програми……………………………………………………………………

Введення.

В даний час, час стрімких соціальних змін в сучасному суспільстві різко зростає особистісна і соціальна значимість уміння творчо мислити. Ось чому актуальною є проблема розвитку творчих здібностей учнів. Важливим завданням сучасної школи є створення таких умов навчання, які забезпечували б найбільшою мірою психологічний комфорт для учнів і можливості їх інтенсивного розвитку у відповідності з індивідуальними потребами і здібностями. Здібності – це потенційні можливості людини до ще більшого придбання знань і умінь, це «резерв» духовного розвитку людини. У розвитку творчих здібностей учнів велике значення має індивідуальний підхід при навчанні та вихованні.

Сучасна психологія довела, що будь-яка здатність розвивається лише в процесі діяльності. Якими б задатками не володіла дитина від природи, його творчі здібності можуть розвиватися тільки в процесі праці, так як в процесі праці необхідно напружувати увагу, долати певні перешкоди, запам’ятовувати послідовність тих чи інших операцій. Все це розвиває волю учня, зміцнює його увагу і пам’ять. Дуже важливо вчителю розвивати інтерес учнів до пізнання і творчості.

Творча людина, як правило, більш успішний у всьому – від простого спілкування до професійної діяльності. Творчі здібності допомагають людині знаходити оригінальні рішення складних проблем. Саме тому необхідно стимулювати мотивацію учнів до творчості, створювати умови для розвитку їх творчих здібностей.

Ц е л ь дослідження – вивчення проблеми розвитку творчих здібностей учнів основної школи на уроках кулінарії.

О б ъ е к т дослідження – навчальний процес на уроках технології в 5-8 класах основної школи.

П р е д м е т дослідження – розвиток творчих здібностей учнів 5-8 класу в навчальному процесі.

М е т о д и дослідження — експеримент, що включає аналіз продуктів діяльності випробуваних; спостереження за процесом виконання творчих завдань; діагностика рівня творчих здібностей учнів.

Г і п о т е з а – при умові створення мотивації; сприятливих умов для розвитку творчих здібностей учнів; стійкого інтересу до творчої діяльності, орієнтованої на пізнання, створення, перетворення, використання в новій якості об’єктів, ситуацій, явищ на уроках технології, з віком в учнів буде спостерігатися динаміка зростання показників творчих здібностей.

Мета, предмет, об’єкт і гіпотеза визначили наступні завдання:

— дослідити рівень креативності учнів

— визначити рівень оригінальності, унікальності, гнучкості учнів при

виконанні творчих завдань

— виявити вікову динаміку розвитку творчих здібностей в

процесі діяльності на уроках кулінарії.

Н а у ч н а я н о в и з н а дослідження:

1. Конкретизовано поняття «творчі здібності».

2. Обгрунтовано доцільність вивчення предметів гуманітарного циклу

на межпредметной основі інтеграції з природознавчими

дисциплінами, що дозволяє опанувати.

П р а к т и ч е з до а я з н а ч и м о с т ь дослідження полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані в практиці загальноосвітніх установ, у системі професійної підготовки педагогічних працівників та підвищення їх кваліфікації.

С т р у к т у р а дослідження, дана робота складається з запровадження, двох глав, укладання, літератури і додатки.

Розділ I

Розвиток творчих здібностей учнів.

1. 1. Розвиток творчих здібностей школярів як

педагогічна проблема.

Проблема творчості має давню й суперечливу історію. У всі часи вона була об’єктом пильної уваги мислителів і вчених (філософів, психологів, педагогів). Поняття «творчість» сходить до праць Платона і Аристотеля. У філософській літературі вживання поняття «творчість» багатопланово. Воно розглядається як «активність», «процес», «вид діяльності», «форма діяльності» і т. д. Різні його сторони відбиваються в поняттях «творче начало», «творчий розвиток», «творчі можливості», «творче мислення», «творча активність», «творче ставлення», «творча діяльність», «творча праця», «творча особистість», «творча індивідуальність». У філософському розумінні (Н.А. Бердяєв. К. Юнг. В. Ф. Овчинников та ін) феномен творчості визначається як те, що притаманне живій і неживій природі, людині і суспільству, і виступає як механізм продуктивного розвитку. Психологи (Д. Е. Богоявленська, А. Н. Леонтьєв. Я. А. Пономарьов та ін) розглядають творчість як продукт розумової діяльності, як один з найважливіших механізмів розвитку особистості.

Визначення, що даються в спеціалізованих виданнях, характеризують творчість як діяльність щодо створення якісно нового, ніколи раніше не колишнього (за задумом і матеріальному) втілення. Це відноситься до матеріальних та культурних цінностей в області виробництва, науки, літератури, мистецтва і т. д.

У педагогічній літературі творчість або творча діяльність визначається як діяльність, що дає нові, вперше створюються оригінальні продукти, що мають суспільне значення (в. І. Андрєєв, Ю. Л. Козирєва. Ю. Н. Кудюткин та ін). Дослідники (К. К. Веретенникова, С. Р. Глухова, П. Ф. Кравчук та ін) розглядають сутність творчості, як через особистість, її характеристики, так і через процеси, що мають місце у творчій діяльності. Однак більшість вчених виділяє в якості характерних ознак творчості новизну, оригінальність і унікальність, і визначають творчість як діяльність, що породжує щось нове, ніколи раніше не мало місце. Ряд авторів (Т. Р. Браже, A. M. Матюшкін, В. Ф. Харламов) підкреслює, що характерною рисою творчості крім новизни є також і соціальна значимість результату діяльності. Висловлюючи загальновизнане розуміння творчості І. Б. Гутчин пише: «Творчість — це цілеспрямована діяльність людини, що створює нові цінності, які мають суспільним значенням. Творчість завжди містить у собі елементи новизни та несподіванки».

Підкреслюючи відмінність між розвитком природи і продуктивною діяльністю людини, К. А. Тімірязєв зазначав головний відмітний ознака творчості людини — його цілеспрямованість. В природі відбувається процес розвитку, але не творчості. Деякі автори (Я. А. Пономарьов та ін) трактують творчість досить широко і навіть ототожнюють його з поняттям «розвиток». «Загальний критерій творчості виступає як критерій розвитку». Творчість характеризується продуктивною діяльністю, в якій спостерігається сходження від більш простих форм до більш складних.

Творча діяльність неможлива без репродуктивної діяльності, бо мислення взагалі неможливо без пам’яті. Творчість є момент взаємозв’язку, діалектичної єдності продуктивного і репродуктивного. Виходячи з загальнометодологічного розуміння принципу розвитку як діалектичної єдності старого і нового, творчість розглядається як процес творчого перетворення.

В основі творчості лежить уміння з елементів створювати побудова, комбінувати старе у нові поєднання. Комбінує діяльність уяви базується на попередньому досвіді, його реорганізації та формування нових комбінацій знань, умінь. Необхідною умовою розвитку творчості є його різноманітні зв’язки з культурним цілим. Розвиток індивіда поза суспільства та без діяльності неможливо. Тому формула» розвиток людини як самоціль творчості» означає наступне:

а) розвиток суспільної людини, суспільства, створює більш

сприятливі умови для розквіту кожної індивідуальності:

б) самореалізація особистості, опредмечивание її творчих здібностей,

досягнення певних об’єктивних результатів, завдяки яким

і відбувається розвиток суспільства.

в. І. Андрєєв розглядає ряд істотних ознак, властивих творчості як виду людської діяльності:

а) наявність протиріччя, проблемної ситуації або творчого завдання;

б) соціальна і особиста значущість і прогресивність, т.тобто вона вносить вклад

у розвиток суспільства та особистості (антисоціальна діяльність, навіть в її

самій винахідливій формі — це не творчість, а варварство);

в) наявність об’єктивних (соціальних, матеріальних) передумов, умов

для творчості;

г) наявність суб’єктивних (особистісних якостей — знань, умінь,

позитивної мотивації, творчих здібностей особистості)

передумов для творчості;

д) новизна та оригінальність процесу або результату.

Якщо з названих ознак осмислено виключити хоча б один, то творча діяльність або не відбудеться, або діяльність не може бути названа творчої. В. І. Андрєєв справедливо стверджує, що «невід’ємним атрибутом творчості слід вважати критерій розвитку людини, людської особистості, людської культури і суспільства в цілому. Іншими словами, справжнє творчість має з необхідністю призводити до розвитку людської особистості, розвитку людської культури». Ряд дослідників (В. Р. Риндак. ЮО 1. Кулюткин. А. Л. Шнирман та ін.) людська творчість розглядає в аспекті самореалізації людини творця, його прояві вищих потенцій, вищої форми діяльності людини; як процесу досягнення результату, в якому особистість реалізує і стверджує, свої потенційні сили і здібності і в якому вона сама реалізується.

Деякі автори (Ст. II. Андрєєв. Ю. Н. Кулюткин. М. Р. Мерзлякова. В. Р. Риндак та ін) характеризують творчість як складне системне утворення, підкреслюючи взаємозв’язок його окремих елементів.

Н.А. Бердяєв вважає, що творчість людини є «складну, нерозривно розвивається систему». На його думку, системоутворюючими факторами можна вважати «елемент свободи, елемент дару і пов’язаного з ним призначення і елемент створеного світу, в якому і здійснюється творчий акт і в якому він бере собі матеріали».

Сучасні вітчизняні дослідники творчості (П. А. Бєскова, Б. З. Мейлах та ін) виходять з розуміння творчого процесу як складного психічного акту, обумовленого об’єктивними факторами і з’єднує в собі елементи образного і логічного пізнання, що синтезує аналітичний і безпосередньо чуттєвий моменти сприйняття та відтворення дійсності.

Сучасні зарубіжні вчені по-різному підходять до визначення творчості та креативності. Так, наприклад, в розумінні П. Торренса це природний процес, породжуваний сильною потребою людини в знятті напруги, що виникає в ситуації незавершеності і невизначеності.

Американські вчені (Дж. Гілфорд, А. Маслоу. Д. І. Ниреберг. Е. Торренс) розглядають творчість як процес, «логічний розвиток ідей і уявних образів, які перетворюють елементи реальності в щось нове». Концепція творчості Р. Стернберга, як і деякі інші теорії, поряд з когнітивними, включає в себе афективні та мотиваційні елементи, що є принципово важливим для нашого дослідження. А. Ньюелл, Дж. Шоу, Р. С. Саймон, аналізуючи процесуальну сторону творчості, вважають, що рішення проблеми можна назвати творчим, якщо має місце сильна мотивація і стійкість.

Р. Муні виділяє чотири основних підходи до творчості в залежності від того, який із чотирьох аспектів проблеми виходить на перший план: середа, в якій здійснюється творчість; творчий продукт; творчий процес; творча особистість.

досі предметом суперечки між дослідниками творчості є те, який аспект у визначенні творчості розглядати в якості головного. Одні вважають, що творчість слід визначати «в термінах продукту», інші вважають, що головне в творчості — сам процес. Погляд, згідно з яким сутність творчості слід розкривати через процес, найбільш різко виражений у працях Р. Арнхейма, який стверджує, що про творчість. Не можна судити тільки по виробленому об’єкту. Творчість є «повне розгортання знань, дій і бажань».

Новизна, як критерій творчості, входить майже у всі визначення і є ключовим словом. Проте, уявлення про новизну у різних авторів сильно розрізняється. Одні підкреслюють суб’єктивний характер новизни, тобто її значимість для самого суб’єкта — творця, вважаючи неважливим, чи визнає ідею суспільство. Інший підхід відзначає, що новизна може характеризувати лише окремі моменти діяльності, наприклад, творчу розробку вже відомої ідеї. Треті погляд акцентують увагу на соціальній значущості новизни. Але в будь-якому разі, саме термін «новизна» є системоутворюючим по відношенню до подання про творчість (Дж. Гілфорд, A. M. Матюшкін. Я. А. Пономарьов, Н. Торренс та ін). Неможливо створити нове безвідносно до чого-то, взагалі. Нове може бути новим тільки в порівнянні зі старим, зі стереотипом. Новизна, як критерій аналізу креативності може ставитися як до оцінки результату творчої діяльності, так і до вимірювання креативності як виду активності, як процесу.

Розрізняють пізнавальну активність двох типів: 1) спрямовану на засвоєння, придбання, застосування вже наявного в досвіді індивіда і людства в цілому (інтелектуальна діяльність, активність) і 2) створення абсолютно нового, для чого в особистому та суспільному досвіді ще не існує готових зразків (творча активність).

Більшість авторів говорить про творчість як подоланні стереотипів, шаблонів. Як зазначає B. C. Юркевич, ідея подолання стереотипів відноситься не тільки до визначень, але і практично до всіх методів виявлення креативності, заснованим на аналізі результатів діяльності. У багатьох визначеннях креативність протиставляється конформності, підкреслюється привнесення оригінального, незвичайного погляду на проблеми). Сьогодні поняття «креативність» змістовно не визначено однозначним чином, надто суперечливі дані численних досліджень.

Спільною проблемою для всіх напрямів дослідження творчості є виявлення стадій (актів, етапів, ступенів, фаз, моментів і т. п.) творчої діяльності і їх класифікація. У вітчизняній науці вже на першому етапі розвитку психології творчості цієї проблеми приділялася підвищена увага.

Б. Д. Лезин виділив три стадії стосовно до художньої творчості: 1) праця. 2) несвідома робота, 3) натхнення.

П. К. Энгельмейер запропонував процес роботи винахідника поділяти на акти: 1) бажання. 2) знання і 3) вміння. Перший акт (інтуїції і бажання, походження задуму). Починається з інтуїтивного проблиску ідеї і закінчується з’ясуванням її самим винахідником. Тут на обличчя поки гіпотетична ідея, ймовірний принцип винаходу (у науковій творчості — це гіпотеза, в художньому — задум). Другий акт (знання і міркування, вироблення схеми або плану). Механізм цього акту полягає у виробництві дослідів, як у думках, так і на ділі. Третій акт (уміння, конструктивного виконання винаходу). Не вимагає творчості.

За П. К. Энгельмейеру, в першому акті винахід передбачається, у другому — доводиться, в третьому — здійснюється. Перший акт дає задум, другий — план, третій — вчинок (дія).

П. К. Энгельмейер висуває на перше місце проблему інтересу, пов’язуючи з нею всі специфічні здібності творчої особистості.

Ф. Ю. Левінсон-Лессінг, розглядаючи наукову творчість, вважав, що його процес складається, принаймні, з трьох елементів: 1) накопичення фактів. 2) виникнення ідеї до фантазії, 3) перевірки та розвитку ідеї.

Л. А. Венгер, аналізуючи діяльність видатних людей, зазначає якості (їх можна назвати також і структурними компонентами, і фазами), що сприяють творчості. Це 1) інтерес до обраної діяльності, 2) напружена праця, 3) натхнення, інтуїція.

Б. С. Мейлах виділяє універсальні фази творчої діяльності: виникнення ідеї, визначеної проблемної ситуації, вибір плану, цілеспрямованість пошуків та відбір найкращих з можливих рішенні. Аналогічні стадії виділялися і зарубіжними авторами.

Так, наприклад, Уоллес виділив чотири кроки творчого процесу: підготовка, інкубація, осяяння, перегляд.

У науковій літературі в залежності від об’єкта виділяються основні типи творчості: матеріально-технічне, духовно-теоретичне, соціально-організаційна, педагогічне, художнє та ін. Творчість пронизує різні види праці, різні види діяльності, забезпечуючи її нову, більш високу якість. За справедливим зауваженням Н. Н. Глубоковой, творчість — це якісна характеристика будь-якої діяльності.

Враховуючи деякі розбіжності і навіть суперечності в трактуванні феномену творчості різними авторами, треба мати на увазі, що ця схема носить певною мірою умовний характер. Творчість тут розуміється як певна структурна цілісність, елементи (блоки) якої взаємопов’язані і взаємозалежні. Структурними компонентами творчості є: процес, продукт, особистість, середа. Творчість представлена в схемі у вигляді процесу, здійснюваного в певних умовах (середовищі) суб’єктом творчості (особистістю). Результатом творчості є продукт (матеріальний або ідеальний), яким може бути та сама особистість.

Найбільш складною і найменш розробленою в сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі є процесуальна сторона творчості. Творчий процес у сучасних дослідженнях трактується як вищий розумовий процес.

Для творчості недостатньо тільки логічного мислення. Необхідно підключення тих типів мислення, які продукують нові оригінальні ідеї, альтернативні результати логічного ходу міркувань. Дивергентне (розходиться) мислення (термін ввів американський психолог Дж. Гілфорд) спрямовано на можливе отримання цілого віяла умовно «правильних» відповідей. В протилежність йому конвергентне (має один напрямок) мислення націлене на єдино правильну відповідь.

В даний час питання про формування і розвитку творчої активності учня знову ставиться на порядок денний у педагогічній науці і практиці. Це пов’язано з тим, що, по-перше, творча активність є одним з ключових якостей особистості, по-друге, якщо ми визнаємо учня суб’єктом навчання, то питання про його активності в навчально-пізнавальній діяльності повинен лежати в основі рішення всіх інших проблем. Бо, на думку філософів, активність — це «перший і необхідний ознака» суб’єкта, «що відрізняє його від об’єкта» (М. С. Коган). По-третє, активність не є незмінним спадковим властивістю, вона формируема. І, нарешті, актуальність досліджень проблеми розвитку творчої активності обумовлена вимогами особистісно-орієнтованого підходу в навчанні.

У поглядах на виникнення і стимулювання активності людини, вітчизняні і західні психологи багато в чому близькі, беручи за них прагнення, потреби. Так, А. А. Боричів, посилаючись на зарубіжних психологів М. Аптера, Д. Брунера, Ж. Піаже, стимулом розумової активності вважає «прагнення до впорядкування, організації, структурування інформації про навколишній світ». Джерелом активності особистості Н. Ф. Добринін, В. Л. Баскакова, М. в. Гамезо, В. А. Домашенко та інші вважають «різні потреби». Це потреби в навчанні, діяльності, грі, спілкуванні, відпочинку, творча потреба, потреба в самореалізації.

А. Р. Асмолов вважає: «прояв активності особистості виникає не в результаті якогось першопоштовха, що викликається тими чи іншими потребами. Пошук «двигуна», що дає початок активності особистості, необхідно шукати в тих, що народжуються в процесі діяльності суперечностей, які і є рушійною силою розвитку особистості».

Потреби є джерелом творчої активності особистості, що визначають її спрямованість на творчий процес. Потреба у творчості — показник високого рівня розвитку особистості. Прагнучи задовольнити свої творчі потреби, людина в практичній діяльності на основі внутрішньої готовності до неї реалізує певні цілі. Внутрішня готовність до творчої діяльності проявляється також в особливостях і рівні розвитку вищих психічних процесів, пов’язаних з мисленням.

Зовнішня готовність виражається у самостійній реалізації власних можливостей у діяльності; в активному застосуванні знань, умінь, навичок по створенню нових і вдосконаленню існуючих ідеальних і реальних (матеріальних) продуктів.

Короткий опис статті: школа кулінарії Тема: Основи кулінарії в школі. Тип: Реферат. Мова: російська. Розмістив (ла): Бред Пітт. Розмір: 52 кб. Категорія: Кулінарія. Короткий опис: ‘Макрушина Ірина Василівна. Випускна кваліфікаційна робота. Основи кулінарії в школі . .’ Реферат Основи кулінарії в школі Кулінарія

Джерело: Основи кулінарії в школі

Також ви можете прочитати